Віллар де Оннекур
Віллар де Оннекур (бл. 1195 - бл. 1266) — французький архітектор (і можливо, ювелір) доби готики, життєпис якого вдалося відтворити лише в 20 столітті.
Незважаючи на важливе місце в ході побудови, архітектор доби готики мало відрізнявся від середовища ремісників. Тому не мав тоді і не міг мати біографа. Найбільшою шаною була згадка про нього в літопису чи місцевій хроніці. Дещо винятковою стала біографія архітектора Віллара де Оннекура, незважаючи на відсутність історіографа.
Дослідник Ганс Ханлозер 1935 року оприлюднив капітальне дослідження так званого альбому Віллара де Оннекура, унікальної пам'ятки-рукопису і майже щоденника архітектора доби готики першої половини 13 століття. Ретельне вивчення альбому і надало унікальну можливість відтворення його життєпису в 20 столітті.
Завдяки вивченню рукопису Віллара де Оннекура рік його народження позначають близько 1195 року або раніше 1200-го. Точно місце народження невідоме. Ним могло бути село Оннекур-сюр-Еско або Камбре. Логічно представити, що починав підмайстром на будівництві.
Архітектурну освіту вдосконалював під час подорожей та участі в будівництві на різних об'єктах. В альбомі Віллара є документальні замальовки деталей соборів чи архітектурних деталей, які дозволили відтворити маршрут його подорожей через міста Камбре, Сен-Кантен, Шартр, Мо, Лан (Ена), Реймс, Лозанну.
Найдальшим пунктом його подорожей, можливо, було місто Кошице (нині в Словаччині), яке належало тоді Угорщині. Він брав участь в побудові собору Св. Єлизавети Угорської. (В усякому разі він скористався нагодою і відвідав будівництво готичного собору в Кошице на кордоні тодішньої західноєвропейської ойкумени, про що сповістив в альбомі.)
К атедральний собор в місті Лан (Ена), план.
По поверненні з подорожі, він став головним майстром (?) цеху будівельників в Сен-Кантені. Помер в поважному віці в 1266 чи близько того року, що траплялось нечасто. Архітектори потерпали від холодних протягів на будмайданчиках, епідемічних хвороб, поганої техніки безпеки і нещасних випадків на будівництві.
Так, літописець Гервасій сповіщав про смерть архітектора Гійома з Сансу, якого запросили з Франції на будівництво Кентерберійського собору в Англії: « ... на початку п'ятого року будівництва архітектор раптово упав вниз, бо розійшлися колоди під його ногами. Кам'яні брили і колоди упали разом з ним з висоти капітелі верхнього склепіння, а це висота 50-ти п'ядей.
Важко поранений від падіння каменів і колод, він став безпорадним і для самого себе, і зайвим для будівництва (бо невдовзі помер).»
Альбом Оннекура — аркуші пергаменту 14×22 сантиметри, але розміри сторінок не завжди збігаються. Дійшов не повним, в ньому трохи більше шістдесяти (60) аркушів. Припускають, що альбом був значно більшим. Віллар де Оннекур був письменним, про що свідчать каліграфічні написи альбому. Оригінал передано на зберігання до Національної бібліотеки Франції. Дослідники вважають, що Віллар де Оннекур почав створювати свій альбомзразків в період навчання і подорожей.
Альбом став і своєрідним щоденником, і збіркою архітектурних зразків, які той бажав закріпити у власній пам'яті, і зразками теоретичних проектів і планів, і збіркою малюнків готичних скульптур, інженерних механізмів, що використовували на будівництві. Альбом став відбитком того періоду, коли ідеї мандрували разом з майстрами і ще вважались загальним надбанням. Їх не ховали від колег, як то стало в добу відродження, коли зросли конкуренція між майстрами і бажання приховати від них унікальні рішення і нові власні ідеї.
Коли Віллар де Оннекур став майстром, альбом слугував зразками, за якими він робив (чи наказував робити) скульптури та архітектурні деталі. Після його смерті альбом слугує для навчання послідовників, альбомом зразків для них і навіть підручником.
