У багатьох містах на базі церковних та приходських шкіл виникали університети як нові форми культурно-просвітницьких установ. Вони сприяли розвитку освіченості та поступово змінювали мислення середньовічної людини.
В міру розвитку суспільної свідомості, ремесла і техніки слабшали підвалини середньовічних релігійно-догматичних світоглядів, розширювалися можливості пізнання і естетичного осмислення реального світу; складалися нові архітектурні типи і тектонічна система. Інтенсивно розвивалися містобудування.
Найістотнішими рисами готичної архітектури стають панування лінії, вертикальність композиції, віртуозна деталізація та підпорядкованість елементів логіці цілого. Головним нововведенням готичного стилю стала каркасна система.
БЕФРУА (фр. – набат, тривога) – окрема башта середньовічного західно-європейського міста, що спочатку була сторожовою, а пізніше стала традиційною частиною ратуші, символом міського самоврядування і незалежності від феодальної сваволі.
ВІМПЕРГ (нім. – вія ока) – трикутний з гострими кутами фронтон над стрілчастою аркою дверного або віконного прорізу в споруді, що часто застосовувався у готичній архітектурі Західної і Центральної Європи.
ВІВТАР (лат. – підвищення): жертовний прес - тол для здійснення таїнства (перетворення хлі - ба з вином на кров Христа), який був витягнутий поперек осі католицького храму і разом з декоративною стінкою у вигляді складня пишно прикрашався орнаментальним різьбленням, збагачувався живописом і скульптурою.
ДІАФРАГМА (ісп. – перетинка) – широка півциркульна арка для влаштовування склепіння над просторим залом храмової споруди. Характерна для ката- лонської готики в Іспанії ХІІІ–ХIV ст., відрізняється пологими формами від стрілчастих французьких.
ВІКНО-РОЗА, роза – кругле вікно на фасаді католицького храму готичної доби. Спочатку у пізньороманський і ранньоготичний періоди мало простий рисунок у вигляді колеса, згодом рама значно ускладнилась, набуваючи вигляду пелюстки квітки.
ГЕРСА (пол. – борона) – вертикальні залізні, іноді дерев’яні та оковані, з шипами ґрати у фортечній брамі, які призначалися для захисту оборонної башти. Вони відкривалися й закривалися за допомогою певних механізмів, розміщених у різних приміщеннях у товщі стіни.
МАСВЕРК (нім. – креслярська робота) – розвинений каркасний орнамент із складним переплетенням прямих і дугоподібних ліній, який виконується циркульною побудовою основних елементів.
ВІТРАЖ (фр.< лат. – засклення) – тематична або декоративна компози- ція, виконана різними фарбами на заскленому прорізі або складена із скелець різного кольору, скріплених свинцевими перемичками. Призначе- ний для наскрізного освітлення і ство- рення різнобарвного просторового се- редовища, внаслідок чого інтер’єр на- бував рис містичності.
НЕРВЮРА (фр. – ребро, складка): 1) арка з тесаних каменів або клинчастих цеглин, що створює каркасну основу хрестового склепіння, яке переважно вживалося у готичній архітектурі; 2) профільоване ребро, що виступає у склепінні (порівн. гурт).
“РИБ’ЯЧИЙ ПУЗИР” – різновид масверка в готичній архітектурі у вигляді гвинтової композиції у колі з двох або трьох лопатей з просвітами, за формою яких цей декоративний мотив і отримав свою назву.
ФАХВЕРК (нім. – клітка і робота) – тип конструкції малоповерхових буді- вель із стінами, основою яких є каркас із дерев’яних брусків. Характеризується системою вертикальних стояків з горизонтальними ригелями, підкоса- ми й розкосами.